Період новонародженості, дитинства та їх особливості

Період новонародженості, дитинства та їх особливості


Період новонародженості дитини триває від 4 до 6 тижнів до періоду жвавості. Після цього триває період дитинства до року.


Дитина починає адаптуватися до позаутробного умовою життя в етап новонародженості, подовжується період неспання по порівнянням зі сном, формуються перші психічні реакції зорові і слухові зосередження.

У людських немовлят розвиток сенсорних процесів (зір, слух, дотик) випереджає моторику, на відміну від тварин, у яких руху розвиваються раніше.


Основу переходу від відчуття до сприйняття закладають зорове і слухове зосередження в 4-5 тижнів, в цей момент дитина починає бачити предмет цілком і простежити за ним поглядом при його русі або повернути голову в бік звуку. У момент зосередження все інші реакції припиняються в разі якщо привернуло увагу один об’єкт це називається принципом домінанти.

Показником переходу до нового етапу дитинства є комплекс пожвавлення. Коли дитина при наближенні до нього дорослого завмирає, а потім починає посилено рухати ніжками і ручками, посміхатися це доводить, що дорослі є джерелом розвитку.

Якби не присутність дорослого, який оточує турботою, доглядом дитина не змогла б вижити і нормально сформуватися. Саме за допомогою дорослого у дитини розвивається сенсорика, формуються органи, за допомогою яких проходить найбільш важлива для психічного розвитку інформація. Особливо розвиток сприйняття аж до шкільного віку.


Провідною діяльністю в дитячому віці є емоційно-особистісне спілкування з дорослим, тобто емоційний контакт, прихильність, захист. Проведено ряд експериментів, які доводять, що постійний тактильний контакт з матір’ю дає можливість швидкого розвитку дитини.


Такі властивості як константність, правильність, предметність, системність формуються до кінця дитинства. Вони пов’язані з переміщенням дітей в просторі.


Поява подібної пам’яті дуже суттєво впливає на спілкування дитини і формування мотиваційної сфери. У нього з’являється диференціальне відношення до оточуючих, яке виражається посмішкою на знайомих, плачем при появі неприємних осіб.


На основі проб і помилок будується наочно-дієве мислення, тобто з’являється ручний інтелект. У дитини розвиваються перші самостійні рухи, реакції на нові предмети, прагнення їх обстежувати.


Для того, щоб використовувати орієнтир у властивостях і якостях предметів необхідно сприйняття, мислення ж дає відносини і зв’язки між ними, а особистісний сенс це емоції. Залежно від того, скільки часу і скільки аналізаторів бере участь у вивчення предмета залежить рівень інтелекту дитини.


Коли дитина слухає і намагається розрізняти звуки розвивається пасивна мова. У цьому віці розвиток зовнішньої мови йде від слова до пропозиції, а внутрішньої від пропозиції до слова.

Такі негативні складові як впертість, агресія, негативізм, образливість пов’язані критичним періодом, які виникають при повному ігноруванні прагнення і активності дитини і можуть сформувати стійкі негативні якості особистості.

Comments are closed.