Як навчити дитину любити і берегти природу?

Як навчити дитину любити і берегти природу?


Стаття «Як навчити дитину любити і берегти природу?»


Автор: вихователь ДНЗ №1 м Феодосії Давидова Світлана Олексіївна, вищу кваліфікаційну категорію.


Всі ми – діти Природи. І змалку людина повинна пізнавати її і неодмінно вчитися любити, оберігати, розумно користуватися, бути дійсно творить, а не згубної частиною світу. Все починається з дитинства. І екологічне виховання слід починати якомога раніше, коли серце дитини найбільш відкрито для добра. Це грамотна, тривала робота дорослих і постійна робота розуму, серця і рук дітей.


Все, звичайно знають, як важливо зараз охороняти природу. Цю проблему часто обговорюють по телебаченню і в пресі. Само собою зрозуміло, що дошкільнята не в силах вирішувати якісь великі завдання з охорони природи, а й те невелике, що вони роблять – дбайливе, дбайливе ставлення до живого – вселяє надію на те, що ще багато поколінь будуть милуватися і користуватися дарами дивовижною природи.

Природа нашого краю настільки різноманітна і унікальна, що відкриває необмежені можливості не тільки цікаво познайомити з нею дітей, а й навчити їх міркувати, співчувати, милуватися, трудитися і багато чому іншому. Тим більше, що, слідуючи основним дидактичним принципам і враховуючи вікові особливості дошкільників, ознайомлення дітей з природою доцільно починати з тієї місцевості, в якій вони проживають.


«Любов до природи, втім, як і будь-яка людська любов, безсумнівно, закладається в нас з дитинства» (І. С. Соколов-Микитів). Для того, щоб людина дбайливо ставився до природи, необхідно, щоб він любив її. Але якщо людина майже нічого не знає про природу, не цікавиться нею, не бачить її краси, то і ставиться до неї байдуже. Таким чином, знання про природу є обов’язковим компонентом процесу формування екологічної компетентності, який потім трансформується в дбайливе ставлення до природи – кінцеву мету екологічного виховання.


Конкретні знання маленьких дітей про природу можна утворити лише на основі їх чуттєвого досвіду – сприйняття її всіма органами почуттів. Природа з її різноманітністю форм, фарб, звуків, запахів представляє великі можливості для накопичення знань про неї. Більш глибокий слід в пам’яті дитини залишить те, що він побачив, помацав, понюхав, послухав, спробував на смак.


Сильні дитячі враження від зустрічі з дивовижним світом природи назавжди залишать свій слід, збудять бажання дізнатися ще і ще, зробити самому щось хороше. А яке захоплення відчуває дитина від радості власних відкриттів. Який поштовх до творчості народжують знання і враження про природу.
Але недостатньо лише провести заняття, нехай навіть саме грамотне і цікаве. Виниклий інтерес дітей необхідно постійно підігрівати, залишати недомовлене: «під час нашого наступного подорожі в підводний світ Чорного моря, ми познайомимося з ще одним його мешканцем – турботливим батьком, без матері виношують, народжують і виховують дітей». Тільки цілеспрямована систематична робота, що перекликається з усіма видами діяльності дітей, а не тільки по розділу ознайомлення з природою, принесе бажані результати.


Для того, щоб знання дітей правильно відображали природу, необхідно правильно направляти процес ознайомлення з нею.
Ставлячи перед дитиною різні пізнавальні завдання, дорослий повинен прагнути зробити його спостереження цікавими і простежити, щоб мета була досягнута. Самостійні спостереження дошкільника можуть бути неповними, поверхневими. У цьому випадку педагог повинен допомогти дитині побачити те, що він не помітив. У всіх випадках дитини треба вислухати, допомогти йому правильно сказати і назвати. Те, що він побачив. Особливо важливо почути його відповіді на поставлені питання.
Для того, що б знання не залишалися відірваним від життя багажем, а сприяли розвитку мислення і почуттів, необхідно в роботі з дітьми дотримуватися трифазної технології: актуалізація опорних знань – «Це я знав »(заєць восени змінює колір шерсті на білий); осмислення основного змісту – «Ось це я дізнався» (кримські зайці НЕ біліють, лише злегка світлішають); переосмислення отриманої інформації – «Це я хочу дізнатися» (чому так відбувається? Та тому, що клімат Криму такий, що сніг буває рідко, а на сірій землі біла шубка була б занадто помітна для заячих ворогів).

Якщо немає можливості спостерігати який-небудь об’єкт природи, картинка або фотографія повинна бути чіткою, великої, реалістичною. А розповідь педагога – цікавим, образним, що не затягнутим. У дітей ще слабо сформовані поняття про час, величиною. Використовуючи в оповіданні цифри (розміри, терміни, кількість і т. П.), Необхідно провести аналогію зрозумілою матеріалі, показати наочно (гніздо Королько розміром з тенісний м’яч, а мідія за одну годину очищає стільки морської води, скільки вміщається в трилітровій банці і т. п.). Все нове і незрозуміле вимагає ґрунтовного пояснення, цікавої розповіді, порівняння з чимось знайомим. Найголовніше зацікавити дитину.


Маленькі діти люблять діяти. Спостереження, розглядання необхідно поєднувати з практичною діяльністю дитини. Це може побут не тільки праця, а й образотворча діяльність, досліди та експерименти. Результат, яким би він не вийшов, обов’язково задовольнить малюка. Можна запропонувати дітям скласти історію про пригоди рослини або тварини, організувати екскурсію до природознавчого зал краєзнавчого музею.
Природничі казки, розповіді, легенди, загадки, прислів’я та приказки допоможуть дохідливо і цікаво донести досліджуваний матеріал, сприяють кращому його засвоєнню і запам’ятовуванню. Пальчикова гімнастика, фізкультурні хвилинки і динамічні паузи теж можуть бути підпорядковані темі природи і сприяти органічному закріпленню отриманих знань. Навчальний характер може носити і оформлення групової кімнати. У куточок книги необхідно виставляти книги про природу рідного краю з барвистими ілюстраціями. Добре повісити карту області, адаптовану для дітей.
Дітям особливо близьке і дороге те, що вони самі виростили. Знайомлячись з природою, діти проводять посильну роботу на земельній ділянці. Рухи на свіжому повітрі під час прогулянок, екскурсій, походів і спостережень розвивають дітей фізично і зміцнюють їх здоров’я.
Але провідною формою діяльності дітей дошкільного віку є гра. У грі дитина природним чином засвоює різні складні уявлення (узагальнені, динамічні) про явища і закономірності природи, закріплює отримані уявлення. Тут на допомогу прийдуть дидактичні і настільні ігри та навіть рухливі, підлеглі природознавчої тематики.
Прекрасно, якщо грамотно організована робота з батьками. І вони всіляко підтримують і підживлюють інтерес дітей до рідної природи (походи, екскурсії, придбання друкованого та кіно- матеріалу і т. Д.).
Життєва позиція людини формується з дитинства. Тому так важливо закладе в дітях основи екологічної культури тоді, коли розвиток внутрішнього світу людини відбувається особливо швидко. Дитячі враження впливають на все подальше життя людини: його поведінка, вчинки і екологічну етику.


Уміння спостерігати за природою, бачити її своєрідність і красу, помічати різні її ознаки і стану – це завдання не тільки етичного, а й розумового і морального виховання дитини. Педагог повинен не тільки знайомити дитину з природою, а й вчити ставитися до неї дбайливо і уважно. Будити у дітей з самого раннього віку інтерес і любов до природи необхідно, по-перше, для правильного, дбайливого ставлення до неї, по-друге, для розвитку вищих моральних почуттів, якими є гуманізм і справедливість, які передбачають активну, дієву позицію дитини щодо природних об’єктів (допомогти, захистити, подбати і т. п.). Любов до природи має на увазі не тільки пасивне споглядання (не псувати, не знищувати, дбайливо ставитися), але і творення (вирощувати, захищати, охороняти).
Для того, щоб дошкільнята дбайливо, дбайливо, гуманно ставилися до природи, були нетерпимі до випадків порушення правил спілкування з природою, необхідно ті знання, які діти отримують на заняттях з ознайомлення з рідною природою, підкріплювати щодня в спостереженнях, експериментах, іграх, трудової діяльності і т. д.
Без переживання дитиною почуття задоволення, зацікавленості , цікавості в різних видах ігрової, трудової, навчальної, творчої діяльності не можна сформувати міцні знання і виховати дбайливе, любовне ставлення до природи. А найефективніше проводити цю роботу на матеріалі, дуже близькому дитині – природи рідного краю.


Сучасні діти живуть в складний час криз, природних катаклізмів, переоцінки моральних і культурних цінностей. У світі матеріальних цінностей, на які націлене суспільство, дуже важливо не допустити формування у дітей споживчого, наказового ставлення до природи. Дитина, що бачить красу природи, пізнав турботу про неї, так само гуманно буде ставитися і до людей. Тому так важливо за допомогою ознайомлення з різноманітністю дивовижною кримської природи сформувати в дітях елементи екологічного світогляду і вихованості, розвинути позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природного оточення.


Comments are closed.