Як привчити дитину до домашньої праці

Тема підтримки діток по господарству нерідко обговорюється на батьківських форумах. Думки самі різні: від «Нехай краще навчається, ще в житті наубірается» до «Мене в дитинстві привчали, і я буду привчати». Для тих, хто ще не вирішив для себе звичайно, необхідні дитині незмінні сімейні повинності і треба виплачувати йому за господарські справи, – поради психолога.

«Як не перетворити прилучення дітей до господарських сімейних справах в безмежне протиборство з батьками? Як зробити це органічно?»

Допомога малюка по дому: для чого?


Перш ніж почати привчати малюка до сімейного праці, ми належні чітко уявляти собі, яку при цьому ставимо собі за мету. Чи хочемо ми, щоб дитина могла обслужити себе в наше відсутність; отримав би навички, потрібні для майбутнього життя; а може, ми просто хочемо зробити його життя найменш привільне?

Привчання заради привчання або заради будь-яких віддалених перспектив безглуздо. Дитина безперервно відчує, чи робить він щось необхідне, або ж він – Попелюшка, яку примусили відбирати «біле від коричневого», аби чимось зацікавити.


Інша справа, коли мати каже: ми – сім’я і всю роботу поділяємо на всіх. Коли вам справді потрібна допомога по дому, коли дитина розуміє, що це – реальна справа, він просто і природно привчається працювати. Саме тому, до зразка, дітки охочіше беруть участь в сімейних справах, якщо мати захворіла.


А ось якщо малюка примушують прибирати у власній кімнаті, коли у всіх інших порядок наводить асистентка по господарству, це буде лише імітацією роботи, а дітки це неперевершено відчувають. Але якщо попросити малюка змонтувати і розсортувати в будинку книги або диски перед приходом помічниці – це тісніше справжня допомога.


Батьки, перш ніж надавати дитині завдання, зобов’язані продумати, яке йому можна доручити справу, щоб це не стало просто грою. Звичайно, гра сама по собі – це дуже добре, але не варто перемішувати її зі справжньою підтримкою. Наприклад, чудово помити посуд малесенький дитина не в змозі, для нього це гра, зате розставити чисті тарілки в шафі, розкласти по осередках вилки і ложки – справжня допомога. Важлива відмінність гри від справжньої підтримки: за допомогу дякують, за гру – ні.



– Діти. а що це у вас в кімнаті робиться? – запитує Олена.
– Про що ти? – дивується Сергій.
– Все нормально, – знизує плечима Вова.
– Давайте-но приберемо, а то завтра бабуся прийде, а у нас брудно.
– Ну-у. – Морщиться Сергій.
– По-моєму, у нас чисто, – дипломатично заявляє Вова.
– Ось це чисто? – Лена піднімає з підлоги брудний носок і дістає з-під ліжка тарілку з засохлої їжею. < br/> – А бабуся не буде заглядати під ліжко, – помічає Сергій.
– Нехай вона взагалі в кімнату не заходить, – підтримує Вова.
– Діти. ну що вам – важко прибрати? – дивується Олена.
– Мамо! Ти навіть не уявляєш собі, як важко, – проникливо говорить Сергій не піднімаючись зі стільця.
– Хто взагалі придумав цю прибирання? – охає Вова і лягає на ліжко.

Що і як доручити дитині


Категорично не можна розмовляти дитині, який лише навчається виконувати якісь господарські справи: «У тебе не звідти руки ростуть, мені все доведеться за тобою переробляти, простіше вже самій!». Якщо справді є необхідність поправити якісь помилки, варто зробити це надзвичайно делікатно: подякувати, а пізніше, не в нього на очах, переробити. Звичайно, коли дитина засвоїть, що від нього вимагається, можна і потрібно демонструвати йому його огріхи, але все таки робити це так, щоб у нього пізніше не спускалися руки.


Звичайно, справжня допомога родині главна, але час від часу, особливо для маленького малюка, це дуже абстрактна річ, і йому важко включитися в роботу. Потрібен стимул. Можна сказати малюкові: «Чим швидше ти прибереш свої іграшки, тим швидше ми з тобою почитаємо». Або: «Твоя задача – змонтувати книги і поставити їх в шафу, цим ти звільниш мені час для гри з тобою».


Домашня робота малюка зобов’язана переслідувати конкретні цілі, щоб він міг побачити і оцінити результат своєї праці. І звичайно, доручення залежать від віку асистента. Трьох або чотирирічна дитина може посприяти мамі розсортувати випрану або висушене білизна, прибрати свої іграшки. Але не варто в цьому віці затівати з малюком реалізацію масштабних проектів: прибрати кімнату – дуже невизначена завдання для нього. А ось шестирічній дитині вона тісніше по плечу, лише необхідно розбити прибирання на кілька точних кроків: скласти іграшки, прибрати речі, протерти пил зі столу. У цьому віці дітки вже можуть прибрати щось не зовсім лише за собою, а й за іншими членами сім’ї, до зразка книги. У сім-вісім років малюка вже можна попросити винести сміття, пропилососити (він уже зрозуміє, що не варто «засмоктувати» валютну купюру або Захід колечко).


Іноді предки вимагають старших діток позайматися з молодшими. Тут важливо осмислювати: такий відхід не зобов’язаний бути перекладений на старших без їх власної ініціативи, все-таки це – справа батьків. Якщо дитина не хоче безперервно няньчитися з сестрою або братом – це його право. Але мати може попросити його зробити якусь іншу роботу, поки вона побуде з малюком: розвантажити пральну машинку, почистити картоплю або сходити в магазин.


Треба підказувати. А виплачувати?


Просити і підказувати – ось два ключових поняття, пов’язаних з дією привчання до сімейного праці. Дуже нерідко предки розмовляють, що чим підказувати дитині 10 разів, краще все зробити самим. Чи не краще! Інакше дитині надзвичайно швидко стане комфортно бути забудькуватим. Не бійтеся підказувати, час від часу можна навіть брати малюка за руку і повести за собою. Не варто тішити себе ілюзіями і покладатися, що, якщо діток частіше примушувати виконувати роботу по дому, це увійде у їх в звичку і підказувати їм про це більше не доведеться. Якщо дитина в принципі не схильний до відповідальності, дивно чекати, що він поставиться серйозно конкретно до сімейних повинностям.


Чим старше стає дитина, тим більше сувору допомогу він може надавати. Але з іншого боку, серйозна робота просить і найбільш суворого винагороди. Чи може дитина отримувати за свою роботу гроші?


Мені здається, знайти, за яку роботу варто виплачувати, надзвичайно просто. Якщо дитина виконав роботу, за яку ви все одно комусь оплатили б – до зразка, за мийку машинки або наповнення документів на компі, – то цілком ймовірно дати заощаджену таким чином суму на кишенькові витрати синові або дочці. Звичайно, за умови, що робота виконана чудово – як виконав би її найманий працівник. Але є справи, які ми розподіляємо всередині сім’ї і нікому за їх не виплачуємо: готуємо, прибираємо, виносимо сміття. Мамі ж не виплачують за вечерю – і синові не виплачують за винесене відро.


Хотілося б виділити одну думку: робота ні в якому разі не зобов’язана даватися «в покарання», по іншій дитині надзвичайно важко буде відчути від неї задоволення. Навряд чи дитина, якого в дитинстві примушували прати шкарпетки, якщо він забував взути тапочки, перейметься коли-небудь любов’ю до цього заняття. Покарання за визначенням важко і прикро. Тим більше що покарання – це безперервно вимога, але не прохання.


Схожі новини

Коментарі (0)

Comments are closed.